ЗАПРОВАДЖЕННЯ
ОНОВЛЕНОГО ЗМІСТУ ОСВІТИ ПРИ ВИВЧЕННІ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ В ПОЧАТКОВИХ КЛАСАХ В
КОНТЕКСТІ НОВОГО ДЕРЖАВНОГО СТАНДАРТУ ПОЧАТКОВОЇ ЗАГАЛЬНОЇ ОСВІТИ
Гринчук
С.О., вчитель англійської мови Аполонівської НСЗШ
Проблема викладання іноземної мови в школі в даний
час особливо актуальна, тому що зміни в характері освіти все більш явно
орієнтують її на «вільний розвиток людини», на творчу ініціативу, самостійність
учнів, конкурентоспроможність, мобільність майбутніх фахівців. Відомо, що метою
навчання іноземної мови є формування комунікативної компетенції, що включає в
себе як мовну, так і соціокультурну компетенцію, бо без знання соціокультурного
тла не можна сформувати комунікативну компетенцію навіть в обмежених межах.
Вивчення іноземної мови покликане сформувати таку особистість, яка здатна і
бажає брати участь в міжкультурній комунікації. Але таку особистість неможливо
формувати без знань про соціокультурні особливості країни, що вивчається.
Вивчення мови і культури одночасно забезпечує не тільки ефективне досягнення
практичних, загальноосвітніх і розвиваючих цілей, а й містить значні можливості
для виклику і подальшої підтримки мотивації учнів.
У 2012-2013 навчальному році всі ЗНЗ почали вивчати
іноземну мову з першого класу. Вивчення іноземної мови в даному віці корисно
всім дітям, незалежно від їх стартових здібностей, оскільки воно:
•
стимулює мовленнєвий і загальний розвиток дітей і підвищує загальноосвітню
цінність початкового навчання, як фундаменту загальної освіти;
•
створює сприятливу вихідну базу для оволодіння іноземною мовою, а також для
подальшого навчання мови;
•
залучає дітей до культури інших народів, формуючи тим самим загальнолюдське
свідомість;
•
має безумовно позитивний вплив на розвиток психічних функцій дитини: її
пам’яті, уваги, мислення, сприйняття, уяви;
•
забезпечує можливість більш раннього завершення вивчення першої мови і
підключення другої.
І. Специфіка уроку іноземної мови
на початковому етапі навчання
Урок
іноземної мови має свою специфіку, оскільки, на відміну від інших предметів, в
якості основної мети навчання висувається формування комунікативної компетенції
учнів. В даний час метою оволодіння іноземною мовою вважається прилучення до
іншої культури та участь в діалозі культур. Ця мета досягається шляхом
формування здатності до міжкультурної комунікації.
Діяльнісна сутність
комунікативно-орієнтованого навчання іноземної мови
реалізується в умовах гуманістичного підходу до навчання. При такому підході
створюються позитивні умови для активного і вільного розвитку особистості в
діяльності. У загальному вигляді ці умови зводяться до наступного:
•
учні отримують можливість вільного вираження своїх думок і почуттів у процесі
спілкування;
•
кожен учасник спілкування залишається у фокусі уваги інших;
•
учасники спілкування відчувають себе в безпеці від критики, переслідування за
помилки і покарання.
Гуманістичний підхід
передбачає навчання, центроване на учня. Це означає, що взаємодіючі між собою
учні є центром пізнавальної активності на уроці.
Під
початковим етапом в середній школі розуміється період вивчення іноземної мови,
що дозволяє закласти основи комунікативної компетенції, необхідні і достатні
для їх подальшого розвитку та вдосконалення в курсі вивчення предмета. До початкового
етапу ми відносимо 1-4 класи загальноосвітніх навчальних закладів. Щоб закласти
основи комунікативної компетенції, потрібний досить тривалий термін, тому що
учням потрібно з перших кроків ознайомитися з мовою, що вивчається як засобом
спілкування. Це означає, що вони повинні вчитися розуміти іншу мову на слух
(аудіювання), висловлювати свої думки (говоріння), читати, тобто розуміти
іншомовний текст, прочитаний про себе, і писати, тобто навчитися користуватися
графікою і орфографією іноземної мови при виконанні письмових завдань,
спрямованих на оволодіння читанням і усним мовленням, або вміти письмово
викладати свої думки.
ІІ. Психологічні основи навчання
іноземної мови в молодшому шкільному віці
Експерименти
останніх років підтвердили, що заняття іноземною мовою розвивають дітей, перш
за все, їх логічне мислення, піднімають їх освітній і культурний рівень,
спостерігається позитивний вплив вивчення іноземної мови та на знання рідного.
Тривалість сенситивного, тобто найбільш сприятливого для початку вивчення
іноземної мови, періоду психологи трактують по-різному, але найбільш часто вони
сходяться на періоді з 4 до 8 років. Дитина до 9 років - фахівець у володінні
мовою. Після цього періоду мозкові механізми мови стають менш гнучкими і не
можуть так легко пристосовуватися до нових умов. Після 10 років дитині
доводиться долати безліч додаткових перешкод. Мозок дитини має спеціалізовану
здатність засвоєння мови, але з віком вона зменшується. Швидкість і міцність
запам’ятовування іншомовного матеріалу в цьому віці пояснюється як переважанням
механізмів довготривалої пам’яті, так і наявністю імрітінга (вдруковування
матеріалу в свідомість за умови наявності необхідного стимулу та мотивації).
Психологи визначають час для імрітінга до 8 років. Хоча у цього віку є деякі
обмеження, на які люблять посилатися противники раннього навчання: наприклад,
обсяг пам’яті у дитини справді менший, ніж у дорослого, але і її мовні потреби
теж менші. Є всі підстави вважати, що саме заняття мовою сприяють поступовому
збільшенню обсягу пам’яті. В даний час можна вважати доведеним, що за уявною
легкістю оволодіння мовним матеріалом дітьми, навіть у природному середовищі,
стоять складні процеси, побудовані не на імітації, а на узагальненні, хоча і
внутрішньо неусвідомленому. Встановлено також, що дитина опановує другою мовою
легше, ніж дорослий, тільки в умовах життєво важливого для неї спілкування,
джерелом якого для даного віку є навчальна гра.
ІІІ. Про вивчення іноземної мови в
молодшій школі
Новий
базовий навчальний план передбачає обов’язкове вивчення іноземної мови з 1 по 4
клас в початковій школі при 1-2-х годинах на тиждень у загальноосвітньому
навчальному закладі і при 3-4 годинах у спеціалізованій школі. В основній школі
(5-9 класи) на вивчення іноземної мови виділяється 2-3 години в тиждень
(загальноосвітня школа), на старшому ступені навчання в школі (10-11 класи)
вивчення іноземної мови також є обов’язковим і передбачає три рівні: рівень
стандарту (з навчальним навантаженням 3 години на тиждень) , академічний рівень
(3 години), профільний (з навчальним навантаженням 5 годин на тиждень).
Той
факт, що в 11-річній школі іноземну мову пропонується вивчати з 1 класу , є
визнанням об’єктивно існуючого соціального інтересу до вивчення іноземних мов і
підтвердженням важливості даного предмета для реалізації перспективних завдань
розвитку особистості, таких, наприклад заходів, як зростання середнього рівня
освіченості, підвищення вимог до загальної культури, формування готовності до
міжнаціонального і міжкультурного співробітництва.
На
першому ступені навчання (у 1-4 класах) реалізуються наступні цілі:
•
сприяти більш ранньому залученню молодших школярів до нового для них мовного
простору в тому віці, коли діти ще не мають психологічних бар'єрів у
використанні іноземної мови як середовища спілкування, формувати у дітей
готовність до спілкування іноземною мовою і позитивний настрій до подальшого її
вивчення;
•
сформувати елементарні навички комунікативних вмінь в чотирьох видах мовної
діяльності (говорінні, аудіюванні, читанні, письмі) з урахуванням мовленнєвих
можливостей і потреб молодших школярів;
•
ознайомити молодших школярів із світом зарубіжних однолітків, із зарубіжним
пісенним, віршованим і казковим фольклором і з доступними дітям зразками
дитячої художньої літератури на іноземній мові, яка вивчається;
•
долучити дітей до нового соціального досвіду з використанням іноземної мови за
рахунок розширення спектра соціальних ролей в ігрових ситуаціях , типових для
сімейного, побутового, навчального спілкування; формувати уявлення про найбільш
загальні особливості мовної взаємодії рідною та іноземною мовами, про звичаї
країн, мова яких вивчається, що відповідають інтересам молодших школярів;
•
формувати деякі універсальні лінгвістичні поняття, які спостерігаємо в рідній
та іноземній мовах, розвиваючи цим інтелектуальні, мовні і пізнавальні
здібності учнів.
Раннє
навчання іноземної мови надає учням можливість:
•
розуміти на слух мову вчителя, однокласників, основний зміст нескладних текстів
з опорою на зорову наочність і мовну здогадку;
•
брати участь в діалогічному спілкуванні: вести етикетний діалог і елементарний
двосторонній діалог-розпитування в обмеженому колі ситуацій повсякденного
спілкування;
•
коротко висловлюватися на теми, відібрані для початкової школи, відтворювати
напам'ять знайомі римовані твори дитячого фольклору;
•
оволодіти технікою читання вголос, читати про себе навчальні та полегшені
автентичні тексти, користуючись прийомами ознайомчого та вивчаючого читання;
•
писати короткі привітання і особисті листи (з опорою на зразок) заповнити
просту анкету про себе;
•
правильно вимовляти і розрізняти на слух звуки, слова, словосполучення і
речення іноземної мови, дотримуватись інтонації основних типів речень;
•
оволодіти найбільш уживаною лексикою в рамках тематики початкового етапу,
освоїти продуктивний лексичний мінімум в обсязі не менше 500 лексичних одиниць.
Загальний обсяг лексики, включаючи рецептивний лексичний мінімум, становить не
менше 600 лексичних одиниць;
•
отримати уявлення про основні граматичні категорії мови, яка вивчається,
розпізнавати вивчену лексику і граматику при читанні і аудіюванні і
використовувати їх в усному спілкуванні;
•
освоїти елементарні відомості про країну, мова якої вивчається.
Цілі,
поставлені перед предметом «іноземна мова» має вирішувати методично грамотний
вчитель, який володіє сучасними технологіями навчання іноземної мови, який знає
психолого-педагогічні особливості учнів молодшого шкільного віку. Починаючи
навчання з 1 класу, дуже важливо, щоб процеси виховання і розвитку учнів йшли в
руслі сучасних методик.
Успішний
початок навчання іноземної мови сприяє створенню високої мотивації до вивчення
іноземних мов. Успіх навчання та ставлення учнів до предмету багато в чому
залежать від того, наскільки цікаво та емоційно вчитель проводить уроки.
Звичайно, в процесі навчання іноземних мов учнів молодшого шкільного віку
велике значення має гра. Чим більш доречно використовує учитель ігрові прийоми,
наочність, тим цікавіше проходять уроки, тим міцніше засвоюється матеріал.
У
плані методичної наступності бажано забезпечити плавний перехід дітей з одного
ступеня навчання до іншого, уникаючи втрат сформованих умінь і якомога менше
травмуючи дітей. Легше всього цього можна досягти, якщо протягом всього курсу
навчання іноземної мови дотримуватися єдиної стратегії навчання, яка забезпечує
чітке формулювання і досягнення цілей навчання на кожному ступені при взаємодії
між ними. Подібна взаємодія досягається через наскрізні програми та
використання посібників, які послідовно ведуть дитину від дошкільного етапу до
початковій школи і від початкової школи до середньої.
ІV. Комунікативна спрямованість
навчання іноземної мови на початковому етапі
Розкриття
комунікативної мети навчання почнемо з розгляду специфіки навчального предмета
«іноземна мова». У чому ж полягає специфіка цього предмета? Вона полягає в
тому, що, по-перше, мова - рідна чи іноземна - служить засобом
спілкування, засобом прийому та передачі інформації про навколишню дійсність в
природних умовах соціального життя, і як така вона і повинна розглядатися при
її вивченні в школі.
По-друге,
при навчанні цього предмету не передбачається особливий додаток знань про
навколишню дійсність, в усякому разі, в умовах школи і, особливо на початковому
етапі його вивчення, як це відбувається при вивченні школярами інших предметів,
таких, як ботаніка, біологія , фізика, хімія, але розширюються уявлення про
іншомовну культуру країни через мову, і розширюється загальний кругозір.
Вивчення іноземної мови дає учням лише можливість опановувати засобами
сприйняття і вираження думок про предмети, явища, їхні зв'язки і відносини за
допомогою нової для них мови, яка виступає в двох формах: усній і писемній.
Оволодіння цими формами спілкування і має входити в комунікативну мету навчання
предмету «іноземна мова».
По-третє,
мова, будучи засобом спілкування, потребує того, щоб її «тримали в робочому
стані», тобто завжди готовою до використання у виникаючих ситуаціях
спілкування. Тому оволодіння цією шкільною дисципліною неодмінно зв’язано з
цілеспрямованою, чітко організованою практикою у вживанні засвоюваного
матеріалу в усній і письмовій формах спілкування в тих умовах, які мають
загальноосвітні навчальні заклади.
Зі
специфіки предмета «іноземна мова» випливає, що учні повинні опановувати мовою,
що вивчається як засобом спілкування, вміти нею користуватися в усній і
писемній формах. Усна форма включає володіння розумінням усної мови на слух -
аудіюванням і вираженням своїх думок іноземною мовою - говорінням. Письмова
форма передбачає оволодіння графічною мовою, тобто розумінням друкованого
тексту - читанням і використанням графічної системи для вираження думок -
письмо.
Аудіювання,
говоріння, читання і письмо - це види мовленнєвої діяльності, які повинні бути
сформовані в учнів, щоб забезпечити можливість здійснювати спілкування в усній
і письмовій формах.
В
умовах навчання іноземної мови в загальноосвітньому закладі, зокрема на
початковому етапі, повинні бути закладені міцні основи всіх видів мовленнєвої
діяльності.
До
кінця початкового етапу навчання іноземної мови в плані спілкування учень може:
привітатися, привітати, попрощатися, відповісти на привітання, привітати з днем
народження, привітати з Новим роком, звернутися з проханням, питанням,
вибачитися, подякувати, попросити, запропонувати, запросити, привернути увагу,
наказати зробити що-небудь, не дозволяти зробити що-небудь; висловити згоду,
незгоду, бажання, небажання, несхвалення; повідомити співрозмовнику, хто він,
де живе, навчається, яка його сім’я, чим займаються члени сім'ї, про своє хобі;
описати зовнішність своїх близьких, друзів, школу, квартиру, будинок, вулицю,
місто (село), де він живе; відповісти на питання, сам задати питання; спонукати
співрозмовника до дії мовної і немовної.
Формування
навичок спілкування іноземною мовою починається з розуміння. Потім відбувається
засвоєння потрібної лексики та вміння використовувати її в потрібній мовної
ситуації. Формування навичок діалогічного мовлення важче, ніж монологічного.
Тому важливо правильно сформувати вміння вести діалог та враховувати наступні
характеристики комунікативної ситуації:
•
мотив, мету спілкування, мету мовленнєвої діяльності;
•
опис обстановки, ролей учасників;
•
зразок виконання мовленнєвої діяльності.
За
темою «Знайомство» в гру можна ввести казкові персонажі. При цьому багаторазове
повторення фраз типу «як тебе звати» не стає безглуздим. Потрібні спеціальні
методичні прийоми, щоб домогтися кількісної мовної активності дітей в ситуації
з діалогічним мовленням. Якщо діалог не зацікавив усіх дітей, то завдання
поставлено не вірно. Потрібно виробити у дітей звичку до співучасті в бесіді,
що є важливою якістю.
Можна
зробити висновок про те, що у формуванні комунікативних навичок більше уваги
слід приділяти діалогічному мовленню, тому що воно важче, ніж монологічне. Так
само необхідно виробити в учнів бажання співпрацювати, що стане запорукою
успішної комунікації.
V. Особливості запровадження
вивчення іноземної мови з першого класу
Згідно
Державного стандарту початкової загальної освіти іноземна мова впроваджується
як обов'язковий предмет з 1-го класу в усіх типах загальноосвітніх навчальних
закладів.
З
педагогічної точки зору, на етапі початкової школи особливо важливо розвивати в
дітей позитивну мотивацію до вивчення ГМ та інтерес до пізнання світу навколо,
а також формувати здатність і готовність до іншомовного навчання на наступному
етапі основної школи.
VІ. Організація навчально-виховного
процесу та навчально-методичне забезпечення учнів початкової школи (за
рекомендаціями Міністерства освіти і науки, молоді і спорту України)
Як
відомо, у загальноосвітніх навчальних закладах може використовуватися лише те навчально-методичне
забезпечення, що має відповідний гриф Міністерства освіти і науки України.
Зміст підручника з іноземної мови для першокласника спирається на досвід,
набутий маленьким учнем у дошкільний період. Зокрема, йдеться про елементарні
знання дитини про себе та оточуючий світ, уміння розглядати й обговорювати
зображене на малюнках, використовувати наочність і предмети в своїх коротких
зауваженнях-повідомленнях; навички розмальовувати, вирізати, клеїти, ліпити,
співати, танцювати, розповідати вірші, виконувати фізичні рухи за командою,
спілкуватися з іншими дітьми і дорослими, виказувати різні емоції, розмовляти,
змінюючи інтонацію, жестикулювати, розігрувати короткі сценки і, звичайно ж,
грати в ігри.
1-й клас
початкової школи розглядається як основний в постановці іноземної вимови,
формуванні ритміко-інтонаційних навичок та звуко-буквених співвідношень.
35
годин, відведених програмою на вивчення іноземної мови в 1-му класі планується
розділити на 2 півріччя: І півріччя - 16 годин для засвоєння основ
фонологічного аспекту мови; II півріччя - 19 годин на засвоєння звуко-буквених
співвідношень.
Знайомство
учнів зі звуковою системою іноземної мови повинно відбуватися на основі
імітативно-ігрових технологій в умовах комунікативних ситуацій, що являють
собою сукупність мовленнєвих та немовленнєвих умов, необхідних і достатніх для
здійснення мовленнєвих дій. В програмі з іноземної мови для 1-го класу виділено
найбільш відповідні сфери спілкування, а саме: особистісна, центром якої є
сім'я, друзі, дозвілля, іграшки, тварини; публічна, що охоплює свята та
традиції, пов'язані з ними; освітня, сконцентрована навколо знань предметів
шкільного побуту.
Маленьким
дітям важливо зрозуміти, що іноземна мова пов'язана з якимось іншим способом
життя, з конкретними людьми, які живуть в іншій країні та користуються цією
мовою. Так, при навчанні та підготовці формування звертання, прощання до
знайомих та незнайомих людей в різних життєвих ситуаціях слід акцентувати увагу
на значенні етикетних правил, правил рольового етикету, що впливає на процес
взаємного розуміння людей, які виховувалися в різних культурах. Уже в
початковій школі учень повинен знати як привітати друга, вчителя, які
комунікативні одиниці можна використовувати, реагуючи на прості запитання типу
«Як справи», в залежності від ситуації спілкування. Засвоївши як функціонує
даний приклад в створеній комунікативній ситуації, учень легко переносить його
в реальну ситуацію в класі, знайомлячись один з одним і представляючи своїх
друзів.
Комунікативна
одиниця, що підлягає засвоєнню на уроці, визначає набір і черговість звуків для
введення та тренування, а імітативно-ігрові технології сприяють формуванню в
учнів всіх компонентів фонологічної компетенції, а саме: ритму, наголосу та
інтонації.
Принцип
міжпредметності реалізується при виконанні учнем завдань в робочому зошиті, де
або запропоновано домалювати героїв, розмалювати їх, вирізати та зробити власну
іграшку, яку вони будуть представляти на уроці, драматизуючи власну казку. Всі
завдання робочого зошиту сприяють розвитку самостійної навчальної діяльності,
вимагають від учнів творчого, індивідуального підходу до їх виконання.
Отже, 1-ше півріччя закінчується
засвоєнням усієї звукової системи англійської мови і комунікативних одиниць,
зумовлених тематикою ситуативного спілкування особистісної сфери (Я, мій друг,
сім'я, іграшки).
У 2-му півріччі продовжується
формування мовленнєвих вмінь за темами публічної та освітньої сфер спілкування
з основним акцентом на вивченні звуко-літерних співвідношень.
Новим буде порівняння звуку та літери з однієї сторони, і порівняння літер
іноземної та української мов. Доцільними будуть комунікативно-ігрові
технології, за допомогою яких учні не тільки засвоюють всі букви алфавіту, але
й відтворюють графічні образи слів та словосполучень, частина з яких вже була
засвоєна раніше. Закінчується 1-й рік навчання святом букваря, на якому учні
демонструють отримані знання, уміння і навички в усній формі, на основі
комунікативних завдань.
Для унаочнення процесу іноземної
мови і закладання основ самооцінювання та самоконтролю учням пропонується
заповнення елементів мовного портфоліо, що відповідає сучасним Європейським
стандартам вивчення іноземної мови у ранньому віці.
2-й рік вивчення іноземної мови
передбачає не тільки більшу кількість годин, відведених на
вивчення іноземної мови, але й збільшення тем ситуативного спілкування,
особливо в публічній сфері (короткі відомості про своє місце, пори року,
екскурсії). Сфери спілкування, які були позначені в 1-му класі, отримують
поширене тлумачення, наприклад, до представлення членів сім'ї додається їх вік,
описання зовнішності, до характеристики друзів додається опис їх одягу,
улюблених іграшок, хобі і т.д.
В
2-му класі розглядається цілеспрямована робота з читанням в 2-х напрямках -
навчання техніки читання (читання вголос) та читання про себе. Перед тим, як
діти перейдуть до читання надписів під малюнками, загадок, віршів,
міні-розповідей, вони повинні будуть виконати нескладні комунікативні завдання:
відповісти на питання учителя, сказати 1-2 речення про героїв, описати їхню
зовнішність, припустити їх улюблений вид заняття і т.д. Комунікативні завдання
після читання тексту вимагають в учня поширеної відповіді на питання, виразу за
опорами (ключовими словами, малюнками)..
Учні 2-го класу
засвоюють навички техніки письма -
графіки та орфографії. Саме у 2-му класі закладаються основи грамотного
письма. Навчання письмового мовлення як самостійного виду мовленнєвої
діяльності починається у 3-му класі і продовжується до закінчення початкової школи.
В 3-4 класах
значно ускладнюється тематика мовного та мовленнєвого матеріалу для говоріння.
Крім невербальних моделей комунікативної поведінки, діти будуть вживати
емоційно-забарвлені комунікативні одиниці розмовної мови, характерні носіям
мови, які вони вивчили завдяки використанню автентичних прикладів іноземної
мови (джазові наспіви, дитяча поезія, казки, оповідання тощо), та які вони
будуть вживати під час відтворення власних діалогів, що моделюють реальне
спілкування.
У 3-4 класах
доцільно застосовувати ситуації, побудовані за принципом діалогу культур, а
саме: ситуацій-уявних подорожей до визначних місць країни, мова якої
вивчається, ситуацій-обміну думками, пов'язаних з обговоренням отриманих знань
про національні реалії іншої та своєї культури, наприклад, про реалії шкільного
життя, національні та родинні свята, світу дитячих захоплень тощо.
На
відміну від 1 і 2 класів, в 3-4 класах збільшується доля самостійної роботи
учня над мовним та мовленнєвим матеріалом, що дозволяє молодшим школярам реалізувати
свої творчі здібності. Це не тільки індивідуальні завдання при виконанні
пошукових завдань при читанні та письмі. На особливу увагу заслуговує проектна
робота як різновид творчої групової роботи молодших школярів. Завдання-проекти
мають допомагати дітям під керівництвом учителя, а далі і самостійно створювати
зміст своєї навчальної діяльності і засвоювати його в ході підготовки й захисту
кінцевого продукту обраного проекту: колажу, альбому, сторінки з книги, постеру
і т.д.
Все
це сприятиме реалізації одного з провідних завдань середньої школи - навчати
учнів успіху, у нашому випадку - вивчення і використання іноземної мови у
міжкультурному спілкуванні.
Дидактична гра на уроках англійської мови є дуже
ефективним засобом навчання. Під поняттям "дидактичні ігри"
представлено будь-яку гру або ігрову вправу, спрямовану на оволодіння учнями
новими знаннями, уміннями, навичками.
Дидактичну гру можна використовувати на різних етапах
уроку: введення в іншомовну атмосферу, вивчення нового матеріалу, закріплення,
перевірки знань, умінь, навичок, для підведення підсумку уроку. Найчастіше гра
використовується на етапі закріплення.
Щоб ігрова діяльність на уроці проходила ефективно і
давала бажані результати, необхідно нею керувати, забезпечивши виконання таких
вимог:
1.
Готовність учнів до участі в грі (кожний учень
повинен засвоїти правила гри, чітко усвідомити її мету, кінцевий результат,
послідовність дій, мати потрібний запас знань для участі в грі).
2.
Забезпечення кожного учня необхідним дидактичним
матеріалом.
3.
Чітка постановка завдання гри. Пояснення гри —
зрозуміле, чітке.
4.
Складну гру слід проводити поетапно, поки учні
не засвоять окремих дій, а далі можна пропонувати всю гру і різні її варіанти.
5.
Дії учнів слід контролювати, своєчасно
виправляти, спрямовувати, оціню-вати.
6.
Не можна допускати приниження гідності дитини
(образливі порівняння, оцінка за поразку в грі, глузування тощо).
Ігри надзвичайно різноманітні за змістом, характером,
організацією.
•
за змістом і цілями (мовні, мовленнєві);
•
за типом завдань (оперативні, тактичні,
стратегічні);
•
за кількістю учасників (індивідуальні, парні,
групові, фронтальні);
•
за рівнем складності (прості, складні,
моноситуативні, поліситуативні);
•
за рівнем складності інтелектуальної діяльності
(ігри на впізнавання, репродуктивні ігри, репродуктивно-варіативні, творчі
ігри);
•
за способом, характером, формою проведення
(письмові, усні, рухливі, предметні, функціональні, рольові, імітаційні,
ігри-змагання).
Відповідно до мовних навичок, формуванню яких вони
сприяють, ігри можна класифікувати на:
-
фонетичні;
-
лексичні;
-
орфографічні;
-
граматичні;
-
мовленнєві.
Правильна фонетика створює дітям психологічний комфорт
в іншій мові. У молодшому шкільному віці діти роблять помилки природно, вдало
долаючи їх і таким чином значно швидше навчаючись. В цей період у дітей яскраво
виражається здібність до імітації.
Гра « Спіймай звук»
Вчитель по черзі називає слова, в яких є або немає
звука [ г ] чи іншого звука, артикуляція якого відпрацьовується. Якщо учні
чують даний звук - плескають в долоні, якщо ні - сидять тихо. Ця гра на увагу.
Гра «Аукціон»
Учитель готує картки з малюнками предметів, назви яких
відомі учням і розкладає усі ці картки малюнками догори. Учні сідають чи стають
навколо столу. Учитель вимовляє звук, а учні повинні швидко відшукати на столі
малюнок предмета, назва якого починається з цього звука. Той, хто найшвидше
візьме картку, вважається найспритнішим покупцем. Потім учитель називає інший
звук, і гра триває. Перемагає той, хто «купив» найбільшу кількість речей.
Гра «Луна»
Відвернувшись вбік, учитель чітко вимовляє вивчені
звуки пошепки. Діти, як луна, повторюють кожний звук за вчителем.
Гра «Назви слово»
Учні стають у коло. Один із гравців кидає м'яча іншому
і вимовляє звук, наприклад, [е]. Гравець, який піймав м'яча, має назвати слово
із цим звуком, наприклад, pen. Продовжуючи гру, він називає
інший звук і кидає м'яча сусідові.
Гра «Який звук задумано?»
Вчитель називає ланцюжок слів, в
яких зустрічається один і той самий звук. Учні повинні здогадатися, що це за
звук.
Гра «Один зайвий»
Учитель пропонує учням вибрати з трьох або чотирьох
слів те, у якому немає певного звуку (зайве слово). Наприклад: bear, book, pencil (зайве слово pencil). Методом виокремлення потрібного
звуку може бути оплеск після «зайвого слова» або учні можуть просто назвати
його.
Гра «Зіпсований телефон»
Вчитель чітко називає звук чи слово пошепки для кожного
ряду. Діти намагаються якомога чіткіше вимовляти пошепки почуте слово, щоб воно
дійшло до останнього гравця і зберегло свою первинну форму. Перемагає той ряд,
останній гравець якого правильно назвав слово, яке дійшло до нього.
Лексичні ігри можна використовувати як на етапі
введення лексичного матеріалу, так і на етапах його закріплення та активізації.
Вони сприяють невимушеному багаторазовому повторенню слів певної теми і, тим
самим, запам'ятовуванню їх. Адже просте повторення слів за вчителем є нудним та
стомлюючим. Гра ж активізує процеси пам'яті учнів, їх розумову та мовленнєву
активність, спрямовану на засвоєння нових лексичних одиниць, створює атмосферу
суперництва та співпраці.
Гра «Що зникло?»
Учитель розкладає на столі вісім малюнків з тваринами
або певними предметами, які важко запам'ятовуються дітьми. Потім пропонує учням
закрити очі: Shut your eyes!
Учитель в цей момент забирає один з малюнків і каже: Open your eyes! What is missing? Учні називають
предмет, малюнок якого зник. Діти знову закривають очі і гра триває.
Гра «Скажи наступне слово»
Учитель називає день тижня, місяць, дату або числівник.
Учні по черзі швидко називають наступний день, місяць, дату або числівник. За
кожне правильне слово учень дістає очко. Цю
гру можна проводити на командну чи особисту першість.
Гра «Кольори»
Перед грою вчитель розучує з учнями
вірш:
I see something yellow, yellow, yellow, I see
something yellow.
Guess what it can be!
Він пояснює, що замість слова «yellow» можна вжити будь-яке слово, що
означає колір. Учитель повторює з учнями назви вивчених кольорів і кладе на
стіл кілька малюнків, на яких зображено предмети різних кольорів. Учні по черзі
підходять до столу і повторюють вірш, замінюючи в ньому назву кольору і
показуючи класу малюнок, виконаний у цьому кольорі. Хто робить це правильно,
дістає очко.
Гра «Веселе коло»
Учні сідають чи стають у коло. Один з них кидає
кому-небудь м'яч або м'яку іграшку і називає колір. Учень, який спіймав м'яч,
називає словосполучення: колір + предмет (a red flower) і кидає м'яч іншому учневі, називаючи інший колір, і т.
д. Учень, який не може назвати словосполучення, вибуває з гри.
Гра
«Заборонений числівник»
Учитель ділить клас на дві команди. Він називає
«заборонений» числівник - його не можна вимовляти. Учні хором чи індивідуально
рахують, називаючи кількісні або порядкові числівники. Той, хто помиляється і
вимовляє «заборонений» числівник, приносить своїй команді штрафне очко. Виграє
команда, що отримала меншу кількість штрафних очок.
Гра
«П'ять слів»
Учитель ділить клас на дві команди. Один учень з першої
команди рахує до п'яти (спочатку можна спробувати до десяти), а представник
другої команди повинен за цей час назвати п'ять слів з певної теми, зазначеної
вчителем заздалегідь. Учасник, що не справився із завданням, вибуває з гри.
Вчитель може змінювати тему протягом гри. Гра «Назви шосте слово»
Учні сідають в коло чи півколо. Учитель починає гру, називаючи п'ять
відомих учням слів з певної теми, наприклад: п'ять тварин. Учень, на якого
вказує вчитель, має швидко додати ще одне - шосте слово, не повторюючи вже
названих слів. Якщо учень одразу ж називає «шосте» слово, то стає ведучим, якщо
ж замешкається, то ведучий залишається той самий. Приклад гри: cat, dog, monkey, rabbit,
cow, .. (pig).
Гра «Раз - два»
Учні стають в коло. Учитель дає кожному учаснику «ім'я»
- слово із вивченої лексики. Щоб діти запам'ятали ці «імена», кожен має ще раз
по колу назвати себе новим іменем. Далі починається гра. Учні хором кажуть: One -
two. Ведучий називає
своє нове ім'я і нове ім'я будь-якого іншого учня. Знову хором: One -
two. Учень, чиє ім'я
було названо ведучим, називає своє нове ім'я і нове ім'я іншого гравця. Так гра
триває, поки не будуть названі усі гравці. Приклад гри:
Хором: One - two
Учень: Bear, dog, cat
Хором: One - two
Учень: Dog, cat.
Гра проводиться у швидкому темпі.
Якщо учень називає себе та іншого гравця не зразу або забуває імена учнів, він
виходить з гри.
Гра «Що зайве?»
Гра проводиться з картками. Вчитель розміщує на дошці
групами картки зі словами по чотири. Діти по черзі називають картку, яка не
входить в ту чи іншу групу, і вчитель забирає її. Потім кожна з груп
називається одним узагальнюючим словом. Для ускладнення завдання гру можна
проводити без карток - усно.
Приклад гри: Cow, horse, window, pig.
What doesn't belong? "Window" doesn't belong. Cows, horses,
pigs are domestic animals.
Гра
«У зоопарку»
На столі учителя - невелике загородження в вигляді
кола. Вчитель з жалем говорить, що чомусь, всі звірі розбіглися. Завдання:
допомогти працівникам зоопарку зібрати всіх звірів.
Орфографічні ігри
Гра
«Перша літера»
Учні діляться на дві команди. Учитель по черзі називає
по три слова кожній команді. Учасники
гри повинні швидко назвати перші літери цих слів.
Перемагає той, хто правильно виконав це завдання.
Гра «Знайди пару»
Учитель об'єднує учнів класу в групи по 4 - 5 осіб.
Кожна група отримує по два конверти.
В одному конверті - картки, на яких зображені великі літери, в іншому - малі. Учням потрібно до великих літер
дібрати відповідні малі букви. Перемагає
команда, яка першою впоралася правильно із завданням.
Гра «Алфавітне дерево»
На дошці намальовано два дерева. Клас ділиться на дві
команди. Вчитель викликає по одному гравцю з кожної команди і каже назву
літери. Учні повинні швидко написати цю літеру кожен на своєму дереві. Якщо
учень помилиться, команда втрачає бал. Перемагає та команда, гравці якої
жодного разу не помилились.
Гра «Де літера?»
Учитель пише на дошці декілька слів та пропонує учням
знайти серед них три слова, в яких літера ... читається як звук... . Перемагає
той, хто зможе виконати завдання без помилок.
Гра «Пишуча машинка»
Учитель розподіляє всі літери алфавіту між учнями.
Потім він пропонує кожному вдарити свою «клавішу», тобто назвати свою літеру.
Після того, як учні навчаться автоматично реагувати на почутий звук або на
написану літеру, їм пропонується «надрукувати» слова, спочатку ті, які вчитель показує
на карках, а потім ті, які він промовляє вголос.
Гра «Показуха»
Учитель поділяє учнів на 3-4 групи та пропонує їм за
допомогою рухів і рук зобразити одну з англійських літер. Група учнів, яка
справиться із завданням найкраще, оголошується переможницею.
Гра «Відгадай літеру»
Учитель прописує одну з літер, що вивчаються на уроці,
в повітрі чи начебто на дошці, не торкаючись її крейдою, а роблячи тільки
відповідні рухи рукою. Учні повинні відгадати літеру.
Гра
«Добери слово»
На дошці розташовуються різні малюнки за темою, що
вивчається, з одного боку і картки зі словами - з іншого. Учні мають знайти
відповідне
малюнку слово і прикріпити його
поруч.
Гра «Алфавіт»
У
змаганні беруть участь декілька груп учнів. Заздалегідь учитель готує на
плакаті англійський алфавіт із пропущеними окремими літерами. Завдання учням:
якнайшвидше заповнити пропуски літерами.
Граматичні ігри мають на меті навчити дітей
використовувати у своєму мовленні слова та словосполучення у певних граматичних
структурах, розвивати мовленнєву активність і самостійність молодших школярів.
Гра «Що у тебе в руці?»
Тренування учнів у вживанні загальних питань з
дієсловом "to have". Учитель
розкладає на столі іграшки, назви яких відомі дітям. Перед грою можна повторити
їх назви. Учні дивляться на них уважно протягом певного часу і намагаються
запам'ятати ці іграшки. Учитель дає команду учням закрити очі і бере зі столу
будь-яку іграшку та ховає її за спиною. Інші іграшки накриваються папером чи
скатертиною. Потім учні відкривають очі і ставлять питання, намагаючись
відгадати, яка іграшка за спиною: Have
you got a .? Гра триває до тих пір, поки хтось з учнів не
відгадає іграшку за спиною вчителя. Цей учень стає наступним ведучим.
Гра
«Кубики»
Для гри виготовляються кубики, на гранях яких наклеєні
малюнки з зображенням предметів або тварин. Учні діляться на дві команди.
Учасники по черзі виходять до столу, підкидають кубик і називають речення з
відпрацьованою конструкцією та додають слово, яке зображене на одній з граней
куба. За кожне правильне речення команда отримує один бал. Перемагає команда,
яка набрала більшу кількість балів.
Гра «Хто уважніший?»
Учитель об'єднує учнів у дві команди. На дошці написані
стовпці чисел. Учитель промовляє числівники англійською мовою, а учні на дошці
викреслюють відповідні числа.
Гра «Мішечок»
Учням по черзі зав'язують очі. Просовуючи руку в
мішечок, вони беруть один предмет і, не витягаючи руки, повинні відгадати, що
це, використовуючи граматичну структуру "This is a.".
Гра «Пантоміма»
Учень
показує якусь дію, інші учні повинні її відгадати і назвати, використовуючи
граматичну структуру типу "Ann can dance".
Мовленнєві ігри дають можливість цілеспрямовано
організовувати мовленнєву практику учнів англійською мовою, тренування і
активізацію в її рамках навичок монологічного та діалогічного мовлення, різних
типів взаємодій партнерів по спілкуванню. Цілі мовленнєвих ігор:
•
навчити учнів розуміти зміст висловлювання,
виділяти головне в потоці інформації;
•
розвивати слухову реакцію, слухову пам'ять,
мовленнєву реакцію в процесі комунікації;
•
навчити учнів умінню висловлювати думки в їх
логічній послідовності.
В залежності від цілей усі мовленнєві ігри можна
поділити на такі
групи:
1)
ігри на розвиток навичок аудіювання;
2)
ігри на розвиток навичок діалогічного та
монологічного мовлення.
Гра «Зарядка»
Учитель подає команди, а учні
виконують лише ті з них, у яких є слово "please". Наприклад:
Hands up, please! Hands down!
Hands to the sides, please! Bend left, please!
Touch your nose! Touch your head, please!
Учні, які виконують команди без слова "please", виходять із гри.
Перемагають ті, хто залишається в грі до кінця.
Гра «Плесни в долоні»
Учитель називає слова з певної вивченої теми. Учні
плескають в долоні після кожного слова, якщо воно належить до цієї теми. Якщо ж
звучить слово з іншої теми - діти сидять тихо. Наприклад:
Grandmother, grandfather, uncle, teacher, sister, brother...
Гра «Світлофор»
Учитель каже, що він називатиме предмети, які учні
звичайно кладуть у портфель, коли йдуть до школи. Якщо це відповідає дійсності,
учні показують зелений колір „світлофора", якщо ні, то червоний. Гра
проводиться англійською мовою в швидкому темпі. Діти, які правильно і швидко
відповідають, нагороджуються призами (вирізані різнокольорові предмети,
фігурки, іграшки та ін.).
Гра «Який малюнок?»
Учитель заздалегідь дає учням завдання намалювати на
наступний урок іграшки, які є у них вдома і де вони знаходяться. На наступному
уроці 3 - 4 малюнки прикріпляються до дошки. Учитель описує один із них. Діти
слухають і визначають, про який малюнок іде мова.
Гра «Незнайко»
У грі бере участь увесь клас. Роль Незнайка виконує
вчитель. На столі розкладені картинки, предмети або картонки з числами. Учитель
називає предмети й цифри. Діти повинні виправити вчителя, якщо він зробив
помилку.
Учитель. Діти, сьогодні до нас у
гості прийшов Незнайко. Він також вивчає англійську мову, але, як завжди, часто
плутає назви предметів, чисел. Давайте допоможемо йому запам'ятати все
правильно.
Teacher. This is a ball.
Pupil. No, it is not. It is a box.
Teacher. This is 4.
Pupil. No, it is not. It is 6.
Гра «Склади портфель»
У грі бере участь увесь клас.
Учні виходять до дошки за бажанням. Учитель: «Допоможіть Буратіно скласти
портфель». Учень бере предмети, що знаходяться на столі, складає їх у портфель,
називаючи кожен: «This is a book. This is a pen. This is a ruler.»
Гра «Розфарбуй повітряні кульки»
Учням пропонують намалювати та
розфарбувати повітряні кульки. Потім потрібно правильно назвати колір кожної
кульки. Виграє той, хто правильно назве всі кольори.
Гра «Прикрась ялинку»
Учні малюють новорічну ялинку та
прикрашають її різними іграшками. Потім потрібно, щоб учні назвали ці іграшки
та їх колір. Виграє той, хто більше назве іграшок.
Гра «Склади букет»
Учитель. Діти, давайте складемо букет для мами. Але
потрібно дотримуватись такої умови: називати колір кожної квіточки правильно, а
то букет зів'яне.
Клас ділиться на 3 команди. Учні один за одним (по
ланцюжку) називають колір кожного листочка та квіточки.
Якщо учень помилився, то листочки та
квіточки повертаються назад і гра
починається спочатку.
Pupil 1. This is
a red flower.
Pupil 2. This is a blue flower.
Pupil 3. This is a yellow flower.
Отже,
за допомогою дидактичної гри розвивається інтерес до іноземної мови та
відбувається перше зіткнення з мовним світом іншої країни. За допомогою гри
легше зосередити увагу учнів, залучити їх до активної роботи. Це пов'язано з
психологічними особливостями дитячого організму. Гра надає можливість зробити
процес повторення лексики та граматичних конструкцій захоплюючим для учнів.
Використання дидактичних ігор надає можливість активно мислити, розширювати
творчі здібності під час виконання завдань, розвивати здібності, закладені в
дитині від природи. Використання дидактичних ігор як засіб навчання усного
мовлення у початковій школі дозволяє вчителю формулювати такі мовленнєві
задачі, в яких є мотив і мета мовленнєвої дії і які диктують використання
необхідних зразків спілкування.
Немає коментарів:
Дописати коментар